О світлої науки храм, життєвих досвідів пізнання....

Перший навчальний заклад у с.Попівці (нині село Смирнове) було відкрито у 1856 р. Школа знаходилась у селянській хаті. Офіційна назва її – однокласне міністерське училище. Міністерським воно називалося тому, що підпорядковувався Міністерству освіти Російської Імперії. У школі навчалося 40 дітей.

 Із кінця 60-х років ХХ століття народною освітою стали опікуватися земства – органи місцевого самоврядування. Школи, які відкривали земства називали земськими.

Перша земська школа у Попівці (нині Смирнове) відкрита у 1872 році. На час відкриття школи у селі налічувалося більше 4 чисяч жителів - школу відвідували 54 хлопці та 8 дівчат. У 1875-76 навчальному році школу відвідувало 45 хлопців та 8 дівчат, у селі налічувалося 5140 жителів.

Другу земську школу у селі відкрили 1875 року. Третю школу земство відкрило у 1876 році. Четверта земська школа у Попівці почала функціонувати у 1907-му. П’яту земську школу відкрили у 1908-му (нині це територія села Титове).

Шосту та сьому земські школи (нині територія Вершини Дру­гої), зведено у 1911 році.  

Напередодні Першої світової війни Бердянська повітова управа пла­нувала побудувати у Попівці восьму земську школу. Крім земських шкіл, у селі функціонували дві церковно-приходські школи - Троїцька та Оче­ретяна. У 1914-му в першій навчалось ЗО хлопчиків та 27 дівчаток, у другій - відповідно 27 та 9.

 

У 20-30 – х роках минулого століття у Попівці функціонувало три початкових шкіл та семирічка. У 1938 році останню реорганізували в середню.

Перший випуск Смирновської школи був гордістю. У класі навчалося 8 учнів і всі вони були здібними. Підбір до цього класу було зроблено спеціально, щоб цей клас був прикладом для інших.

 У 1941 році школа деякий час працювала, а потім тут розмістили госпіталь, в якому лікувалися бійці 18-ї армії генерала А.К.Смирнова.

Під час окупації школа деякий час працювала, однак була початковою. У 1943 році приміщення школи було спалене. Тоді у селі відновили роботу декілька початкових шкіл. Одна з них знаходилася неподалік спаленої школи (коло сучасного пам’ятника генералу А.К.Смирнову). Ця школа працювала у 2 зміни.

Друга початкова школа знаходилася у тій частині села, яку старожили називають «Шлях» ( за назвою колгоспу).

Третю називали Раківською (ймовірно за прізвищем  вчителя) Вона знаходилася у тій частині села, яку називали Переможець.

В післявоєнний час Раківська школа стала правонаступницею цент­ральної Попівської школи, і була перетворена спочатку в семирічку, а потім - у середню. Класи налічували по 40 учнів.

У другій половині 40-х-на початку 50-х років випускники Смирновської семирічки здобувати середню освіту здебільшого у Андріївській та Білоцерківській середніх школах.

Перший випуск середньої школи відбувся у 1955 році.  Тоді атестати про середню осві­ту отримали 57 випускників.

У 1955-1956 навчальному році в школі було 12 класів. Десятих класів було спочатку три, де навчалося 72 учні, а після того, як відрахували 8 старшокласників, випускних класів стало два. Атестати отримали 64 випускники.

У 1957-му CШ «переїхала» з Раківської школи в приміщен­ня, де Смирновська школа розміщується і понині. Першою медалісткою Смирновської середньої школи стала Ганна Василівна Леус (зараз Гумен), 1940 р.н. У 60-ті роки 5-6 випуск­ників школи щорічно одержували золоті та срібні медалі.

Хрущовська реорганізація сільського господарства не оминула й освіту. У школах було запроваджено виробниче навчання (6 годин на тиж­день), сільськогосподарська орієнтація зайняла одне з провідних місць у навчальному процесі. Школі було виділено 100 гектарів землі, передано сільсько­господарську техніку. Було встановлено зв’язок з Дніпропетровським сільськогосподарським інститутом та Одеським селекційно-генетичним інститутом. Вчені цих закладів надіслали в школу насіннєвий матеріал віки, сої, гороху, сочевиці і порадили працювати над використанням різних травосумішей у варіантах із зернобобовими культурами. У школі ство­рили виробничу бригаду.  Місцевий радгосп виділив бригаді трактори ДТ-20 і МТЗ-2, плуг, культи­ватор. Бригада зібрала добрий врожай суданки, сої, кукурудзи, чумизи та віки і зайняла третє місце в республіці, стала учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки у Москві. Виробнича бригада була наго­роджена іменним трактором.  

На початку 70-х років за бригадою було закріплено 17 гектарів землі, вона вирощувала різні культури і досліджували вплив добрив, термінів обробітку на розвиток рослин, врожай.

Зірка Смирновської середньої школи «закотилася» у 1975 році. Недо­луге тодішнє керівництво місцевого радгоспу не наполягло на будівництві у селі нового приміщення середньої школи. Вона була побудована в сусідній Олексіївці.

Саме смирновські вчителі стали кістяком педагогічного колективу Олсксіївської СШ.

У 1988 році було прийнято рішення - відкрити у Смирновому літературно-краєзнавчий музей в колишньому будинку сільради.

У 80-х роках з ініціативи П.П.Ребра на батьківщині поета проходили Нагнибідівські читання. Літературно-краєзнавчий музей у селі було відкри­то у 1992 році. Через декілька років його витіснила з приміщення церква. В черговий раз він відродився у 2005 році в іншому приміщенні.

Наприкінці травня 2006 року Смирновська ЗОШ І-ІІ ст. відзначила 150- літній ювілей. Урочистості відбувалися у переповненому будинку культу­ри Го­стем свята був А.Б. Салтан із Києва - онук гвардії капітана М.М. Салтана, який загинув при обороні Ленінграда, в честь якого на приміщенні шко­ли у 60-х pp. було відкрито меморіальну дошку.

Під час святкування 150-літнього ювілею школи серед випускників школи зародилася ідея встановити на приміщенні школи меморіальну дошку колишньому її директору С.М. Кириченку. 

 

Отож, рідна школо, нехай тече голубим безмежжям щастя твоїх вихованців, хай врожайною буде твоя педагогічна нива, хай високо в небі, обнявшись із сонцем, пливе веселкою доля твоєї великої, дружної сім’ї.